Перше вересняю Перший урок

Виховна година у 10-11 класах на тему: 

«Життя заради України: нам є КИМ пишатися»

"Не твоя війна" Океан Ельзи

"Люби ти Україну" ТІК

Перший урок на тему:

«Життя заради України: нам є КИМ пишатися» 

Мета: поглибити знання учнів про патріотизм; привернути увагу учнів до сталості традиції боротьби за незалежність і патріотичності українського народу, сприяти зацікавленості і бажанню виявляти патріотичні якості в повсякденному житті; виховувати почуття національної гордості, гідності і любові до України.

Обладнання та оформлення: державні клейноди України, національно-культурні символи і обереги; тематичні ілюстрації; пісні про Україну, комп’ютер;  проектор.

Хід уроку

1.       Привітання/ вступне слово вчителя

Радо вітаючи Вас  у світлому й затишному нашому класному приміщенні, я все ж відчуваю і легкий смуток. Ви маєте наразі переоцінити власні пріоритети, спрямувавши усі зусилля на закладення міцного підмурку подальшого дорослого життя. Яким воно буде у відблиску тривожних зірниць нашого сьогодення?

Кожне покоління людей проходить через свою череду проблем і випробувань, формулює свої відповіді на одвічні питання віднайдення свого коріння, ідентифікації себе з певним народом: «Звідкіль я? Хто я в рідній стороні?»

 Революція гідності й подальші суспільно-політичні події 2014-2015 рр. додали до цього переліку не менш важливі питання патріотичного пориву, які кожна поважаюча себе людина, наразі визначає як доленосні:

«Що я можу зробити для миру й процвітання своєї держави? Чим Україні я освітлю дні?»

Пропоную і нам з вами замислитися сьогодні над деякими з них, а саме осмислити необхідність і сутність патріотизму та визначитися із власними бажаннями і можливостями долучитися до патріотичного руху.

2.     Інформаційний вісник  «Патріотизм як цінність і основа консолідації нації»

З давніх-давен патріотизм є невід’ємною частиною життя кожного народу. Традиційно це слово означало любов до роду і народу, рідної землі, родини.

Патріотизм – це особливе почуття-цінність, яке характеризує ставлення особистості до народу, Батьківщини, держави та до самої себе. Базовими складниками патріотизму є: любов до України, що насамперед виявляється в історико-культурній пам’яті; відданість Батьківщині; спрямованість вчинків людини на її благо; готовність до самопожертви; наявність почуття власної гідності.

У нас, українців, є чим  пишатися: вчені, космонавти, спортсмени, які прославляють своїми досягненнями Україну.  І кожен день працюють на процвітання держави: лікарі, вчителі, шахтарі, металурги, а виховання йде від мами і тата, які дали життя героям і трударям України.

3 .  Вікторина «Відомі українці»

Сергій Корольов

Леонід Попов

Леонід Каденюк

Сергій Бубка

Андрій Шевченко

Яна Клочкова

Віта та Валентина Семеренко

Олександр Усик

Віталій та Володимир Клички

Арсеній Тарковський

Микола Лисенко

Серж Лифар

Микола Гоголь

Михайло Булгаков

Олександр Довженко

Богдан Ступка

4. Бесіда:

- Якими рисами можуть пишатися українці?

(Працьовиті, дбайливі, мудрі, винахідливі, співучі, творчі, талановиті, відповідальні тощо).

- Чи можемо ми зміцнити свою державу, піднести на належний рівень

престиж України?

(Так, у нашої країни гідне майбутнє – це велика держава в центрі Європи, зі своїм важливим духовним та інтелектуальним потенціалом;

для зміцнення держави необхідно вірити і діяти).

- Який внесок українців у розвиток держави? (Наукові винаходи,

дослідження історичних пам’яток, спортивні досягнення тощо).

- Яким може бути ваш власний внесок у розвиток української нації?

(Отримати якісну освіту; обрати професію, яка принесе користь державі в

майбутньому; розвивати патріотичні почуття; вивчати, підтримувати та

популяризувати українську культуру та національні традиції).

ВІДЕОРОЛИК «Люби ти Україну» (гурт «ТІК»)(пояснення вчителя перед переглядом ролика про цінності сучасних українців)

Справа волі завжди пекла серця українського народу. Недарма на нашому гербі – тризуб і читаємо слово „воля". Скільки їх - борців за незалежність?

Не перерахувати, бо це займе не один день. І не час ділити лаври переможців - це зробить історія...

         Поки що скалічена, вичерпана Україна - мов зруйнована хата після війни. Без дверей. Кожен може увійти. Забрати, що хоче. І хто ж захистить її душу, її майбутнє?... Боляче? Боляче. Боляче за нашу прекрасну Україну, цей розкішний вінок з рути і барвінку, країну смутку і краси. За її мужній народ, що віками боровся за своє щастя.

І якщо у ваших душах є хоч краплина віри, щедрості й милосердя, утримайте й примножте їх, згляньтесь над собою і кожним, віддайте більше, ніж берете, пожалійте, перш ніж відвернутися. Нехай у нашій великій оселі збудеться воля творящого, світиться ім’я і пам’ять живущого, повернеться слава переможця, кріпиться сила і воля недужого.

Нехай наші символи - святий Гімн, Золотий Тризуб, наш Прапор синьо-жовтий освітлюють наше життя, гріють душі й серця, єднають і зміцнюють сили всіх українців.

 Ведучий: Згадаймо тих, хто боровся за волю, хто вистояв Майдан.

Герої не вмирають. Слава їм – Небесній Сотні!!!

 Моя хата не скраю
Тому і вмираю  я за Україну,
ЇЇ честь та славу.
Пробач мені, мамо, що тебе покидаю,
Бо мушу йти на війну
Проти осатанілої зграї.

 Хто зна, чи вдасться мені тебе ще побачить
Та я сподіваюсь,
Що одного ранку прокинешся

Та й мене пробачиш.

Пробачиш та й заплачеш,
Сліз не жаліючи, обмиєш ти ними усю Україну,
Україну нову, сильну,
В якій брат за брата
Йшов під кулі навпростець,
Не боячись ката.
Ти подивишся навколо-
Все не так, як було.
Хоч мене й немає поруч
Знай, що я, сумую… 

Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!

Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

-      Героям Майдану, всім жертвам за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

Запалити свічку ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Учениця

У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна!
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.

Відеоролик «НЕ ТВОЯ ВІЙНА» (Океан Ельзи)

Ведучий: Їх пам’ять житиме в наших серцях. І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди бережіть серця свої, щоб не стали каменем. Розбудімо в душах Божий Храм, щоб не повторити великий гріх , що породжує  війну…

Додаток_________________________________________

І знов Майдан в Луганську і Донецьку,
Ні, не Майдан — справжнісінька війна!
Знов суть свою ворожу і поганську
Показує москаль, мов сатана.

За Сотнею ще рани кровоточать,
А тут нових оплакуєм синів.
Скажи, москалю, що від нас ти хочеш,
Невже нових жертв сильно захотів?

Цвітуть тюльпани чорні в Україні,
Зривають їх дружини й матері.
«...Присвоїти посмертно...» В домовині
Лежить проміння згасло зорі...

А блокпости обстрілюють чужинці,
Чиєсь дитя стає мішенню знов...
Іде війна!.. Іде війна, вкраїнці!..
Іде війна за смерть — не за любов!

Знов опустились прапори в скорботі,
Усе село прощається з хлоп’ям...
І кожен воїн в 45-й роті
Дав повну волю тим скупим сльозам...

Ще вчора він діливсь бронежилетом,
Хоч на російській розмовляв пацан...
«Женюсь... женюсь, Серега, этим летом,
Пусть только разобьем бандитский клан...»

…Він повінчався з українським краєм,
З калиною у білому вбранні,
Яка червоні слізоньки втирає
І про любов йому шепоче в сні...

Прорізавсь голос чийсь сердитий,
В тумані тишу роздира:
То знов привезли дітей убитих
Зі сходу — з міста і з села.

Тож будуть сльози і ридання
Коханих, бідних матерів,
Бо знову свіже поховання
Їх любих, рідних їх синів

Чи довго будемо страждати
Та проливатимемо кров,
За рідну землю воювати,
Бо ворог лізе знов і знов?
В нас військо бідне, майже голе,
Бронежилетів, касок в них нема.
Та битись з ворогом готові —
Болить за Україну в них душа.

Мені не сумно, не тримаю я образу.
Так, розумію, що я знов солдат.
Можливо, снайпер вб”є мене одразу,
а чи накриє в чистім полі “Град”…

Чи я прийду, чи принесуть додому,
Чи я побачу рідний степ і край…
Я не бажав би це почути вже нікому:

“Будь ласка, тату, тільки не вмирай!”

Бо є найбільший біль в моєму світі
У тім, що цвіт злітає й в очі б’є…
Хотів би вишиванку я одіти
І хай вона на мені вже гниє…

Щоб ворогам її не віддавати
І навіть другу, хоч його колись так звав.
Я б не хотів, щоб він на моїм святі
Зі мною “Ще не вмерла…” заспівав.

Бо це для мене зовсім неважливо:
Як я прийду і що я скажу вам.
Я лиш хотів, щоб були всі, за кого
Можливо я життя своє віддам.

Щоб ви не були патріоти поодинці
І щоб ви були в купі, як одне.
І не встидались, що ви УКРАЇНЦІ,
І не чекали, що біда мине.

ЩОБ ВИ, НАРЕШТІ, ЗНОВУ ОБ’ЄДНАЛИСЬ,
І були сильні, наче моноліт.
І щоби більше вже ніколи не згинались
Під москаля по триста довгих літ.