Методична скарбничка

Виступ на засіданні педагогічної ради Московського НВК

Технологія розвитку
 критичного

 мислення

В умовах модернізації суспільства процес навчання націлений на створення умов для самовизначення й самореалізації особистості, на досягнення конкретних результатів у вигляді сформованих умінь і навичок, узагальнених способів діяльності, соціально-значущих компетенцій, у тому числі й уміння критично мислити.

Технологія розвитку критичного мислення  —  педагогічна система, спрямована на формування у школярів аналітичного мислення.

У витоків цього напрямку стояли такі видатні вчені як Л.Виготський, Дж.Дьюї, М.Коул, Д.Вертч, Д.Брунер. Свої наукові дослідження присвятили цій проблемі вітчизняні вчені МЖрасовицький, О.Бєлкіна, Ю.Стежко, педагоги-новатори Одещини С.Пеняєв, О.Боровська та інші.

Ця технологія має унікальний набір прийомів і технік, які до­зволяють на уроці створювати ситуацію мислення. Матеріалом для такої ситуації можуть служи­ти навчальні тексти, параграфи підручників, уривки наукових статей, художні твори, відео-фільми.

Мета технології — навчити такого сприйняття навчального матеріалу, в процесі якого інфор­мацію, яку отримує учень, можна розуміти, сприймати, порівняти з особистим досвідом і на її ґрунті формувати своє аналітичне су­дження.

Технологія включає при­йоми, за допомогою яких мож­на інтенсифікувати процес читан­ня наукових текстів, прослуховувати лекції тощо. Відомо, що в процесі тривалого слухання або читання увага розсіюється, втра­чається інтерес і, як результат, знижується рівень розуміння.

Технологія надає значну увагу формуванню здібностей виклада­ти свої думки на письмі. Прийо­ми, пов'язані з вирішенням цієї проблеми, дають змогу організо­вувати, оформляти та ініціювати процес мислення учня, а отримані результати можуть служити мате­ріалом для діагностування вчителем цього процесу.

Для такого підходу надзвичай­но важливим є застосування форм групової роботи, що сприяє фор­муванню здібностей мислення. В процесі такої роботи учні форму­ють свої думки, зрозуміло вислов­люють їх. У ході обговорення ідеї в групі учень змушений перекон­ливо аргументувати свою думку. Школярі навчаються слухати інших, ділитися судженнями, вихо­вують уміння втримуватися від по­квапливих думок або бажання не­гайно винести свій вердикт щодо сказаного іншими. Працюючи ко­лективно, вони отримують колек­тивну мудрість, різноманітність висловлювань та поширюють коло застосування особистих ідей. Відкриті діалоги на уроці вихову­ють в учнів віру в свої сили, вміння відстояти свою думку шляхом ди­скусій, порівнянь, узагальнень; удосконалюють мовлення, дають більш глибокі знання.

У процесі роботи за тех­нологією учень опановує прийоми роботи з інформацією та активного використання їх у самостійній ро­боті.

Положення методики розвитку критичного мислення школярів:

– Основною структурною одиницею навчання виступає тема програми, а не

теми окремих уроків.

– Вивчення кожної нової теми починається зі стадії "виклику" (мотивації),

яка передбачає формулювання проблемної задачі контроверсійного

характеру. Вчитель має можливість, враховуючи умови навчання у своєму

класі, обрати одне або два-три проблемні завдання як магістральну мету

вивчення теми.

– Вивчення теми протягом кількох уроків підпорядковується магістральній

меті теми, тобто проблемним завданням.

– При вивченні теми вчитель на власний розсуд використовує різні

методичні прийоми навчання: дискусії, ділові ігри, імітаційні ігри та ін.

Опанування темою постійно спрямовується на вихідні проблемні питання,

що були сформульовані на стадії "виклику". Результати роботи

оформлюються за допомогою різних допоміжних засобів (графічні

організатори інформації, виписки, порівняльні таблиці, таблиці "Плюс-

мінус-цікаво" тощо).

– Тематичне оцінювання здійснюється шляхом обов'язкового написання есе-

відповіді на проблемні задачі, тобто під час класної або домашньої роботи

учні мають дати відповідь на проблемні питання, що були сформульовані

на стадії "виклику". При цьому вони можуть користуватися будь-якими

джерелами інформації, оскільки головним критерієм оцінювання є уміння

знаходити, використовувати та інтерпретувати інформацію, а не

запам'ятовувати історичні подробиці. Це не означає, що тематичне

оцінювання не повинно передбачати попередніх етапів перевірки

обізнаності учнів із основною фактологічною інформацією. Есе оцінюється

відповідно до державних критеріїв із урахуванням уміння використовувати

правила критичного мислення.

– Мотивування оцінок за есе неодмінно супроводжується аналізом виконаної

роботи: які були допущені помилки, які правила логіки та принципи

історичного пізнання були проігноровані тощо. Аналіз завершується

порадами на перспективу: що слід враховувати у майбутньому, які підходи

використовувати у розв'язанні наступних задач. Аналіз помилок

виконується у доброзичливій формі, не обов'язково персонально. У виборі

форми підведення підсумків вчитель керується педагогічною доцільністю,

враховуючи індивідуальні особливості та характеристики класу як соціальної групи.

Технологія  розрахована не на запам'ятовування матеріалу, а на

постановку проблеми і пошук її розв'язку.

Навчання здійснюється у три стадії:

1) виклик; 2) осмислення; 3) рефлексія.

Перша стадія – актуалізує наявні знання учнів, збуджує інтерес до теми;

саме під час цієї стадії формулюється проблема та визначаються цілі вивчення  матеріалу. Для цього слід використовувати різноманітні прийоми: мозковий  штурм, висунення різних версій відносно досліджуваного матеріалу тощо. На основі наявних знань учні можуть будувати свої прогнози, визначати цілі пізнавальної діяльності на уроці. Педагогічний результат етапу полягає у підвищенні мотиваційної, інформаційної і комунікаційної складової особистості учня.

Друга стадія полягає в осмисленні нового матеріалу, тобто це стадія

реалізації змісту. Метою етапу виступає розвиток творчого і критичного

мислення; навичок самостійної роботи; пошукової та продуктивної евристичної діяльності. Відбувається основна змістовна робота учня з текстом, причому "текст" варто розуміти досить широко: це може бути історичний документ чи будь-яке інше джерело, а також розповідь вчителя, відеоматеріали тощо. У процесі роботи учня з новою інформацією вчителю слід використовувати наступні прийоми: читання тексту з зупинками, маркірування тексту символами, складання таблиць, графічні організатори інформації тощо.

Третя стадія – міркування або рефлексії. Мета етапу – персоналізувати

знання; забезпечити міцність, глибину знань; усвідомити, осмислити актуальне знання та способи пізнавальної діяльності. Під час цієї стадії учень повинен осмислити вивчений матеріал і сформувати свою особисту думку, ставлення до досліджуваного матеріалу. Методичними прийомами виступають написання есе, проведення дискусії, складання схем тощо. Результат цього етапу полягає в усвідомленні способів набуття та обробки інформації, корекції своїх установок, дій, розмірковувань.

Таким чином, під час навчання за  методикою розвитку критичного мислення учні повинні пройти через три стадії в опануванні матеріалом, оскільки кожна з них відбиває відповідну ланку процесу засвоєння:

                 

                   сприйняття → осмислення → застосування

Стадії навчання критичного мислення

Стадія	Мета	Методичні прийоми	Результат
Виклик	актуалізація наявних знань, формулювання проблеми, визначення цілей вивчення матеріалу, мотивація	мозковий штурм, висунення різних версій, побудова гіпотез, визначення цілей діяльност	забезпечення мотиваційної, інформаційної та комунікативної складової особистості учня
Осмислення	опанування новим матеріалом, розвиток навичок самостійної роботи, пошукової діяльності тощо	складання таблиць, графічна організація інформації тощо	засвоєння нової інформації та способів її набуття та оброблення
Рефлексія	підвищення міцності, глибини знань, усвідомлення способів набуття цих знань, формулювання власної думки та ставлення до матеріалу	написання есе, проведення дискусії, складання схем тощо	усвідомлення способів набуття та обробки інформації, корекція своїх установок, дій, розмірковувань

Методи розвитку критичного мислення

Метод «знаю — хочу дізнатися — навчаюсь»

Цю техніку слід застосовувати в роботі зі знайомими темами. Важливість її в тому, що вона охоп­лює всі етапи уроку:

Застосування:

1.     Учитель повідомляє учням тему для вивчення.

2.     Учні розбиваються на пари і протягом 4—5 хвилин обговорюють одне з одним усе, що знають про тему.

3.     В цей час учитель креслить на дошці таблицю.

4.     Учитель надає слово кожній парі і з її слів заповнює першу гра­фу таблиці. При цьому він може редагувати інформацію. В тих ви­падках, коли учні не дуже впевнені в своїх знаннях, учитель записує інформацію в другу графу.

5.     Учитель пропонує учням ра­зом шукати відповіді на запитан­ня другої графи.

6.     Коли відповідь знайдено, її записують у третю графу.

7.     Учні читають текст (підруч­ник, інше джерело) і формулюють відповіді на запитання або просто сповіщають нову інфор­мацію. Це теж записують у тре­тю графу.

8.     Учитель звертає увагу учнів на запитання з другої графи: в тому разі, якщо відповіді не знай­дено, педагог пропонує інші дже­рела.

Що ми знаємо	Що хочемо знати	Що ми вивчили

Діаграма Венна

Діаграма Венна — техніка графічного подання інформації, що виявляється при обговоренні двох ідей або текстів, між якими існують загальні та відмінні риси.

Інформацію подано у вигляді двох або кількох кіл, які наклада­ють одне на одне пропорційно до збігу/відмінностей, виявлених у процесі обговорення.

                  

Відмінні риси           Спільні риси            Відмінні риси

Застосування:

1.     Учитель пропонує тему для обговорення, порівнюючи її з іншою, вже відомою учням.

2.     Індивідуально, в парах або групах учні малюють кола і пишуть необхідний текст або слова.

3.     Частину кіл, які збігаються, можна виділити штрихом або кольо­ром. На них пишуть аспекти збігу.

4.     Учні усно коментують усі ви­падки розбіжності в думках стосовно діаграми.

Метод недостатньої інформації

Учням спеціально слід давати не всю інформацію, потрібну для вирішення поставленого навчаль­ного завдання. Інформацію, якої не вистачає, учні мають отримати у вчителя.

Дослідницький метод

1.     Формулювання завдання.

2.     Активізація опорних знань.

3.     Висунення гіпотез.

4.     Визначення алгоритму, спо­собу вирішення завдань.

5.     Перевірка та оцінка резуль­татів.

6.     Висновок.

Проблемний метод

1.     Вибір чи визначення проб­леми.

2.     Напружене мислення (протиріччя між раніше отриманими знаннями та новими, невідомими).

3.     Висунення ідей.

4.     Розв'язування проблеми (вибір оптимального варіанту).

Метод несподіваної заборони

Для розв'язання навчального завдання слід заборонити викори­стовувати будь-який елемент. Його використання провокує учнів на проведення аналогій, допома­гає здолати інерційність мислен­ня. Наприклад, для вирішення гео­метричних задач забороняють ко­ристуватися трикутником.

Ще Конфуцій говорив: „ Навчання без міркування – марна праця”.  Тому вищеназвані проблеми обумовили пошук мною відповідних педагогічних методик та технологій, серед яких, на мою думку, актуальною є технологія критичного мислення.

ЇЇ практичне значення полягає у необхідності  змінювати  практику  вчительської  роботи,  щоби  сприяти активному  навчанню  учнів  і  розвитку  в  них  критичного  мислення,  щоб  учні  не  просто  запам’ятовували   навчальний  матеріал,  а запитували,  досліджували,  творили,  інтерпретували  за  його  змістом. 

                            

Література

1. Розвиток критичного мислення учнів на уроках історії. Авт. Середа Олексій Борисович.
2. Нові освітні технології. Інтернет-ресурс.

3.     Методика розвитку критичного мислення – Вікіпедія

4.      Терно С.О. Методика розвитку критичного мислення школярів у процесі навчання історії / С.О. Терно : [посібник для вчителя]. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2012. – 70 с. - Режим доступу:http://sites.znu.edu.ua/interactiv.edu.lab/125.ukr.html