31 березня (в останню неділю березня о 3-й годині) по всій території України здійснюється перехід на літній час
Літній час
Перехід на літній час у світі
Використовують зараз
Скасований
Ніколи не використовували
Літній час має міжнародне позначення — абревіатуру DST (від англ. Daylight Saving Time). Для країн, які використовують центральноєвропейський час, застосовують абревіатуру CEST (англ. Central European Summer Time), оскільки у британському варіанті англійської мови літній час називається Summer Time.
Терміни дії літнього часу в Україні вводяться відповідно до рекомендацій Європейської економічної комісії ООН для гармонізації відліку часу на території всієї Європи і довколишніх країн. Перехід на літній час в Україні здійснюється в останню неділю березня о 3-й годині, а перехід на зимовий час (тобто переведення годинника на годину назад, чим скасовували літній час) — в останню неділю жовтня о 4-й годині.
В Україні пропонують відмовитись від літнього часу
Мета запровадження літнього часу, аргументи за і проти
Вигідність запровадження літнього часу зумовлено традицією значно зміщувати час сну відносно темного часу доби: людина прокидається зазвичай на початку світлового дня або невдовзі перед світанком, а лягає спати значно пізніше, ніж заходить Сонце. Зсунувши влітку час людської активності на годину назад, отримуємо додаткове світло (а отже, економію електроенергії) ввечері, але не втрачаємо нічого вранці.Взимку такий ефект не спостерігаємо, бо тоді Сонце сходить пізніше за звичний час пробудження людей, і те, що зекономимо ввечері, втратимо вранці. Тож виникає два способи запровадження літнього часу: або вводити його лише на літній період, або залишати такий зміщений на годину час протягом усього року (в останньому випадку такий час не називається літнім; іноді його називають «декретним»; детальніше про такий час буде згадано нижче). Другий спосіб здається явно доцільнішим, оскільки він не вимагає щорічних клопотів з переведенням годинників; але тоді виникає недолік: узимку треба прокидатися задовго до сходу Сонця, що може вважатися шкідливим для організму. Отже, питання зводиться до того, що вважати шкідливішим і проблемнішим: переведення годинника двічі на рік чи занадто раннє пробудження взимку.
Також слід зазначити, що цілорічну дію зміщеного часу можна замінити зміщенням традицій щодо часу сну, чого можна досягти встановленням більш ранніх годин роботи в усіх організаціях.
Існує ще один аргумент проти літнього часу: зараз освітлення не становить вагомої частки у структурі витрат електроенергії, особливо після широкого запровадження енергоощадних ламп; суттєвіше впливають всілякі електроприлади, використання яких не залежить від сонячного світла.
Походження й історія
За словами британського письменника Тоні Френсіса, думка про користь зміни часу осяяла Віллета, коли він раннього літнього ранку прогулювався верхи на коні. Віллет помітив, що віконниці багатьох будинків замкнені. «Яке марнування денного світла!» — мабуть, подумав він і почав у британському парламенті кампанію за ухвалення закону про зміну часу. Переводячи навесні та влітку годинники на 80 хвилин вперед (4 рази по 20 хвилин), а восени — назад, люди мали б увечері більше денного світла. Але, попри існування поважного лобі в уряді Британії, цю ідею тоді втілити не вдалося.
Король Едвард VII не став чекати рішення парламенту. Він оголосив, що в його королівському маєтку Сандрінґгам (площа — 7900 га) всі переходять на літній час. Згодом король запровадив такі самі зміни у маєтках Віндзорі та Балморалі. Таким чином, вперше годинникову стрілку перевели у Великобританії 1908 року.
Але справжнім піонером запровадження літнього часу стала Німеччина. Під час 1-ї Світової війни, 30 квітня 1916 тут пересунули стрілки годинників на годину вперед, а 1 жовтня 1916 — на годину назад. Невдовзі такі ж зміни запровадила Велика Британія. 19 березня 1918 Конгрес США запровадив поділ на часові пояси й застосування на час війни літнього часу — з метою заощадження палива, що його використовують для генерації електричного струму. Після певної перерви 1966 року Конгрес ухвалив Uniform Time Act, вперше запровадивши літній час у мирний період.
У Росії перехід на літній час вперше відбувся 1917. З 1930 р. зміщений на годину час почали застосовувати на території СРСР цілий рік, називаючи такий час «декретним». А з 1981 р. запровадили сезонні відмінності між літнім і зимовим часом, причому зимовий час залишався «декретним», унаслідок чого літній відрізнявся від поясного на цілих 2 години.
1990 року «декретний» час скасували на території УРСР. Що ж до сезонних відмінностей часу, то протягом кількох років в Україні їх то вводили, то скасовували, але зрештою зупинилися на схемі, коли розрізняють літній і зимовий часи, але ще одна «декретна» година не передбачена. Натомість у Росії «декретний» час не скасовували, але на сучасних картах поясного часу факт його наявності трактується просто як належність території до східнішого поясу.
2011 року президент Росії Д.Медведєв видав указ, згідно з яким після переходу на літній час у березні 2011 подальші переведення годинника скасовані. Таким чином, після цього в багатьох місцевостях Росії час відрізняється від сонячного приблизно на 2 години протягом усього року.
16 вересня 2011 аналогічну постанову видала Рада Міністрів Республіки Білорусь[1]. Цим самим Білорусь залишила постійним той час, який перед цим був для неї літнім, що можна трактувати або як запровадження «декретного» часу, або як перехід до східнішого часового поясу. Спроба запровадити такий самий порядок обчислення часу в Україні виявилася невдалою (див. нижче).
Зараз літній час застосовують у майже 70 країнах світу, зокрема майже в усіх країнах Європи.
Зміни дати переходу
У європейських країнах довгий час датою переходу на літній час було 1 квітня, а датою повернення на зимовий час — 1 жовтня. Згодом визнали, що адаптуватися до часових змін зручніше у вихідні дні, тому ці події перенесли відповідно на останню неділю березня та останню неділю вересня. Із 1996 р., за рекомендацією Європейської економічної комісії ООН, період дії літнього часу продовжили до останньої неділі жовтня.Поза межами Європи бувають різні традиції щодо дати переходу до літнього часу і назад. У США останнім часом є тенденція розширювати період дії літнього часу на кілька тижнів порівняно з традиційним варіантом.
Спроба скасування переведення годинників в Україні
20 вересня 2011 року постановою Верховної Ради в Україні було скасовано повернення на зимовий час, тобто вирішено залишити постійним той час, який був літнім (1 година вперед щодо 2-го часового поясу; інакше кажучи, було вирішено використовувати в Україні час 3-го часового поясу і не робити щорічних переведень годинників).[2]Це викликало невдоволення в західній частині України, зумовлене поясненим вище недоліком щодо занадто раннього пробудження, адже там сонячний час різко відрізняється від 3-го часового поясу. Висловлювалися думки, що такий час зашкодить перш за все дітям, що відвідують школи та дитсадки. 14 жовтня 2011 року на пленарному засіданні восьмої сесії Ужгородської міської ради депутати прийняли рішення, згідно з яким рекомендовано починати роботу підприємств, установ та організацій в обласному центрі на годину пізніше, що мало б нейтралізувати негативні наслідки рішення Верховної Ради.[3]
18 жовтня, після критичних виступів частини громадськості, Верховна Рада визнала вищезгадану постанову такою, що втратила чинність, та запропонувала Кабінету міністрів України протягом одного місяця внести на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо порядку обчислення часу на території України. У постанові не уточнюється, яким має бути цей порядок.[4][5][6]
Згодом з'явилися припущення, що в Україні скасують переведення годинників, залишаючи постійним той час, який був зимовим. У 2012 р. цього не зробили, причому наводилися пояснення, що наявність літнього часу буде зручнішою для проведення Євро-2012[7]. Проте рішення так і не було прийнято у строки, які дозволили б не переходити на літній час у березні 2013 р.
Слідом за Україною 26 жовтня 2011 року аналогічний указ скасував президент самопроголошеного Придністров'я Ігор Смирнов.[8][9]
Зимовий час
Дуже часто у засобах масової інформації можна зустріти фразу «перехід на зимовий час», під якою слід розуміти щорічне повернення до стандартного часу. Таке формулювання вживається вище і в цій статті, але воно є не зовсім точним. Правильніше називати цей час стандартним; як правило, він є більш географічно виправданим для даної місцевості, ніж літній час.А зимовий час — поняття окреме. Воно передбачає переведення стрілки годинника восени на годину назад відносно стандартного часу з обов'язковим поверненням навесні. Так, у Чехословаччині взимку 1947 року застосували зимовий час — від 1 грудня 1946 до 23 лютого 1947 стрілки годинників пересунули на годину назад щодо середньоєвропейського часу (тобто у протилежному напрямку, ніж літній час).[10] Варто зазначити, що того ж року у Чехословаччині використовувався і літній час. Це означає, що при фактичному розташуванні країни у першому поясі, у липні 1946 року там діяв час UTC+2 (літній час), у листопаді — UTC+1 (стандартний час), а у грудні — UTC+0 (зимовий час).
У Болівії в 2009 році також планувалося ввести зимовий час переведенням стрілки годинника на одну годину назад відносно стандартного часу. Такий намір пояснювався бажанням убезпечитися від зимової епідемії застудних захворювань, адже при зимовому часі сонце сходило би раніше і до виходу людей вранці на роботу/навчання повітря встигало більше прогрітися.[1
Немає коментарів:
Дописати коментар