7листопада 1917 року в результаті збройного повстання, підготованого і організованого більшовиками, державна влада в Росії опинилась фактично в руках керівництва більшовицької партії на чолі з Володимиром Леніним - в Росії почалась більшовицька революція. Безпосереднє керівництво повстанням здійснював Військово-революційний комітет Петроградської Ради на чолі з Левом Троцьким, в який входили також ліві есери.

Володимир Ленін на мітингу, 1917 рік
Єдиним і безумовним досягненням Лютневої революції в Росії 1917 року було зречення імператора Миколи ІІ від престолу. Питання про подальший устрій держави мали вирішити Установчі збори, скликання яких було основною задачею Тимчасового уряду, до якого перейшла вся повнота влади в країні. Паралельно з органами Тимчасового уряду в Росії склалась система рад солдатських і робітничих, а пізніше і селянських депутатів, формування яких почалось ще в період революції 1905 року. Їх діяльність ніяким чином не була узаконена, проте вплив на ситуацію в країні, особливо в Петрограді і Москві, був достатньо значний, щоб блокувати діяльність Тимчасового уряду. Конфронтація між ними посилювалась і протилежними точками зору на подальшу участь Росії в Світовій війні - уряд ставив своєю задачею здобуття перемоги і виконання союзницьких зобов'язань, в той час як ради, в яких більшість мали ліві соціалісти, виступали за негайне припинення війни. Дезертирство з фронтів досягло надзвичайних масштабів - півтора мільйони чоловік на середину 1917 року за офіційною статистикою; в країні безконтрольно перебувало сотні тисяч озброєних людей. Країну охоплювала анархія - меншовики і есери, які в травні увійшли в Тимчасовий уряд, не змогли провести обіцяні радикальні реформи і почали втрачати свій авторитет серед робітників і селян, що підривало авторитет як самого уряду, так і солдатсько-робітничих рад.
